Диплом Религиозный дискурс в поэзии представителей Пражской школы, номер: 40425

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. РЕЛІГІЙНИЙ ДИСКУРС У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ 7
1.1. Проблематика визначення поняття «дискурс» 7
1.2. Співвідношення дискурсу і тексту 9
1.3. Поняття «релігія» та «віра» в релігійному дискурсі 11
1.4. Специфіка релігійного дискурсу в лінгвістиці 13
1.5. Жанровий простір релігійних текстів 18
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І 22
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ «ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ» 23
2.1. Історичні передумови виникнення «Празької школи» 23
2.2. Особливості розвитку літератури діаспори 26
2.3. Тематика творів «пражан» 31
2.4. Огляд творчості поетів “Празької школи» 33
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ 40
РОЗДІЛ ІІІ. СВЯТЕ ПИСЬМО В ТВОРЧОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ “ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ” 41
3.1. Біблійні образи у «пражан» 41
3.2. Біблійні концепти у творах представників «Празької школи» 45
3.3. Боротьба добра і зла в поезії "Празької школи" 47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ 50
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 52
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 55



ВСТУП
Українська література знаходиться в процесі інтеграції в світовий духовний простір. Важливого значення набув феномен спільних типологічних рядів, до яких належить біблійне першоджерело. Протягом багатьох століть українськими письменниками переосмислюється Святе Письмо як спільна прамова людства. Митці впродовж різних часів активно звертаються до Біблії.
Для українського поетичного слова Біблія в категоріальному відношенні є психологічною, філософською, морально-етичною й естетичною основою. Сучасна відома дослідниця проблеми “Біблія і українська література” І.Бетко з цього приводу відзначає, що досконале знання Святого Письма допомагало українським письменникам “на тлі вічного, загальнолюдського краще побачити й зрозуміти конкретно-історичне, національне в усьому його драматизмі” [6, 29]. Українська література завжди підтримувала й розвивала християнські ідеї. Як підкреслює В.Антофійчук, “нині в суспільній свідомості поступово формується новий ідеологічний контекст. Тому дослідження процесів сюжетоскладання, соціально-ідеологічних факторів, які зумовили той чи той характер трансформації новозавітного матеріалу, явище не самодостатнє. Крім нових методик (герменевтики, психоаналізу, культурологічного аналізу), необхідне багатопланове осмислення морально-психологічних факторів, які зумовили особливості рецепції канону. Саме тому сучасна література, як правило, підходить диференційовано до використання євангельських структур” [1, 52].
Безвідносно до індивідуальної специфіки адаптації біблійного канону в тексті того чи іншого письменника, в кожному випадку авторська інтерпретація Книги Книг корелює з націософськими, суспільно-політичними, морально-етичними та естетичними завданнями. В національній мистецькій традиції простежуємо різні форми й методи трансформації біблійного тексту. Виразно індивідуальні моделі адаптованого біблійного першоджерела репрезентує поезія представників “празької школи” (Є.Маланюк, О.Ольжич, О.Теліга, Л.Мосендз, О.Лятуринська, Ю.Дараган, Н.Лівицька-Холодна, Ю.Липа, Г.Мазуренко й ін.). Саме це обумовлює актуальність данного дослідження.
Актуальність даної наукової проблеми підсилюється ще й тим, що висвітлення теоретичних питань кодування / декодування художнього тексту потребує нині нових методологічних та методичних підходів. Останнім часом українські літературознавці часто говорять про потребу дешифрування (з’ясування художнього коду тексту) багатьох творів, прoскрибованих радянським літературознавством. (До них, поза сумнівом, належать поезії представників “празької школи”). В.Марко трактує код як “знак, зміст якого формувався, закріплювався в різних умовах і в різний час, ключ, яким дослідник відкриває сутність твору, інтерпретує його” [28, 241]. Мета нашої статті полягає в декодуванні біблійного тексту “пражан”, у з’ясуванні й характеристиці його загальних та часткових кодів.
Проблема “релігійного дискурсу в поезії «Празької школи»” ще не була предметом спеціального наукового вивчення. Окремі публікації, в яких окреслюються питання біблеїзму “пражан”, характеризуються неоднозначністю, дискусійністю, недостатньою увагою до персоналізації явища “празької школи” в означеному ракурсі. Потреба ґрунтовного дослідження індивідуально-своєрідної трансформації Святого Письма “пражанами” в авторські тексти зумовлює новизну теми дипломної роботи.
Об’єктом нашого дослідження  є релігійний дискурс в поезії «пражан». Предмет дослідження - біблійні образи та концепти в поезії представників «Празької школи».
Метою даної дипломної роботи є дослідити вплив релігії на творчість поетів «Празької школи».
Предмет та мета дослідження визначили його завдання:
1. Розглянути вивченість релігійного дискурсу у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці.
2. Дати визначення поняттям «віра», «релігія», «дискурс»..
3. Дослідити творчість поетів-представників «Празької школи».
4. Проаналізувати відтворення біблійних концептів та образів в поезії «пражан».
Серед методів дослідження визначимо наступні: теоретичні (аналіз підручників та навчальних посібників з літературознавства та лінгвістики, систематизація, узагальнення), дедукції (дослідження від загального до конкретного).
Матеріалом для дипломної роботи слугували праці дослідників, таких як Просалова В., Реформатський А., Мейзерська Т., Спіноза Б., Степаненко В. та збірки поезій представників «Празької школи».
Теоретична цінність роботи полягає в систематизації теоретичних знань щодо релігійного дискурсу в поезії «пражан». Практична значущість роботи полягає в тому, що вміщені тут висновки слугуватимуть подальшому вивченню проблеми релігійного дискурсу в поезії «Празької школи», результати дипломної роботи можуть бути використані на заняттях з літературознавства.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків і списка використаних джерел.
У вступі дається обґрунтування теми, визначаються її актуальність та новизна, вказується об’єкт і предмет дослідження, формуються мета та завдання роботи, характеризуються теоретичне та практичне значення, визначаються матеріал та методи дослідження.
У першому розділі розглядається релігійний дискурс в роботах вітчизняних та зарубіжних лінгвістів, дається визначення поняттям «віра», «релігія» та «дискурс».
Другий розділ присвячений виникненню, розвитку та особливостям поезії «празької школи», дається огляд творчості її представників.
В третьому розділі аналізуються біблійні образи, символи та концепти в поезії «пражан».
У загальних висновках наводяться найбільш важливі наукові та практичні результати, отримані в процесі дослідження.
Список літератури, поданий в кінці роботи, містить перелік джерел, використаних в ході дослідження.